Коляда — слов’янське свято зимового сонцевороту

Коляда

Коляда

У давні часи, ще до християнства, в день зимового сонцестояння слов’яни знали, що це переломний період у природі. В цей час йде гостра боротьба добра та зла, стають поруч кінець та початок, так як  22 грудня день найкоротший, а ніч — найдовша. Наші предки вважали, що за народними легендами в цю ніч відкриваються світи: світ богів — небесний, світ людини — земний, світ підземних багатств та померлих — підземний. 22 грудня сонце (Коляда) вмирало, але потім знову народжувалося.

Коляда — слов’янське свято зимового сонцевороту та однойменний бог. Святкується в день зимового сонцестояння (21 або 22 грудня) — не завжди в один і той же день, як і всі інші головні слов’янські свята (Купала, Масляна), пов’язані з чотирма основними щорічними астрономічними подіями.

Коляда у слов’ян знаменує новорічний цикл. Народжуване Сонце виступає в образі дитини. Немовля — це диск Сонця, здавна зване Колом. Свято Коляди діаметрально протилежне Купалу. Знаменує сезонний поворот, прибуття світла, вмирання старого, прихід сильного-молодого.

У день зимового сонцестояння в будинку приносять снопи і ляльки та співають пісні — колядки з побажаннями благополуччя дому та з проханнями про подарунки — короваїв та пирогів, обіцяючи скупим бідність. Колядники вбираються ведмедем, конем, козою, коровою, так як це древній символ достатку.

Після поширення християнства оптимізм та життєствердження святкувань Коляди отримали новий зміст у святкуванні Різдва Христового, свято розтягується на весь тиждень.

Ритуальні стародавні звичаї перетворилися на веселу гру на Святки. У ці дні, так само як і в давнину, палять багаття, а юнаки та дівчата «вбираються в хари (маски)» коней, кіз, корів, ведмедів та інших тварин і, виряджені, ходять по дворах, співають колядки — пісні, що прославляють Коляду, що приносить усім благо.

Славлять господарів, бажають благополуччя дому та сім’ї, а за це вимагають подарунки, жартівливо передрікаючи розорення скупим. Раніше зрідка і самі подарунки: печиво, коровай — називалися Колядою.

Символізували Коляду сніп або солом’яна лялька, які з піснями іноді приносили в хату на Різдво

Крім цього, в Білорусії і Україні існує також особливий тип прославлений — щедрівки. Вони представляють свій особливий розмір та стиль, визначений давньою обрядовістю, ворожіннями про «щедрому», багатому рокові.

Традиція святкування Коляди існує не тільки в східнослов’янських країнах, але і на заході — у Польщі, Чехії, Словаччині, на Балканах. Там і понині загальне для всіх слов’ян слово «коляда» зберігає в собі історію цього чудового та веселого свята.

 Польські монети, присвячені колядуванню.

Польські монети, присвячені колядуванню.

Сьогодні треба поспішати сказати потрібні слова до того, як Сонце піде в захід, тому що потім настане час священного мовчання, єднання з наступаючою ночою — найдовшою, коли буде достатньо часу для усвідомлення себе і вибору шляхів на прийдешні ночі. Коли зітруться межі і все стане неважливим, крім того, що зветься Душею. Сьогодні треба поспішати завершити денні справи, щоб звільнити розум і тіло для Великої Ночі, коли, залишивши тлінне, можна побачити всі грані світу і вмістити в одне Безмежність, ставши нею самою.

Залиште коментар

3, 5, 7, 9, 11, 13, 15, 17, 19