Краків

Краків

Краків

З історією Кракова пов’язані красиві легенди про засновника міста князя Краків і його доньки Ванді, яка вважала за краще кинутися в хвилі Вісли, ніж стати дружиною німецького лицаря. Або легенда про страшного дракона Смока, хитромудро переможеного недалеко від своєї печери біля підніжжя Вавельського пагорба сином короля Крака.
Перша згадка у світовій історії про Краків відноситься до 965 року, коли арабський купець Ібрагім ібн Якуб у своїй хроніці згадав про слов’ян і русів, що прибувають з Кракова до Праги.
Бурхливий розвиток місто отримує з 1000 року, після встановлення Краківської єпархії, коли він стає важливим центром духовної та монаршої влади. У 1038 році король Казимир Обновітель зробив Краків столицею держави. З цього часу на Вавельському пагорбі виникає безліч кам’яних будівель, споруджуються оборонні укріплення. Краків стає однією з головних резиденцій польських королів з династії П’ястів, і поступово перетворюється на головне з пястівських міст.
У 1241 році після набігу татар, коли багато поселень біля Вавеля зазнали повного знищення, краківський князь Болеслав Сором’язливий видає указ про забудову Кракова на підставі магдебурського міського права. І в 1257 році вводиться, зберігся до цих пір план середньовічного міста з величезною для того часу і найбільшої в Європі (200 х 200 м) ринкової площі в центрі, і мережею розташованих навколо неї в шаховому порядку вулиць.
Перша коронація на короля Польщі князя Владислава Локетека в 1320 році в Вавельському кафедральному соборі закріпила за Краковом становище столичного королівського міста. За часів правління останнього короля з династії П’ястів Казимира Великого (1333-1370) місто повністю виявляється в колі західноєвропейської культури. Цьому сприяло заснування в 1364 році Ягеллонського університету, який пізніше став одним з найважливіших університетів Європи, які дали світові багатьох чудових учених і серед них – Миколи Коперника.
У XIII-XV століттях навколо міста зводяться кам’яні стіни, що з’єднуються з Вавельським. Будується 47 веж (з них до наших днів збереглося лише 4).

Краков

Краків

Ягеллонський університет

Під час правління останніх П’ястів і перших Ягеллонів в XIV і XV століттях в Кракові з великим розмахом розвивається будівництво в готичному стилі. Прикладом для міста стає Вавель, де споруджується новий кафедральний собор і королівський замок, одні з найпрекрасніших в цій частині Європи. У місті будують ратушу, суконні ряди, університетська будівля, безліч міщанських будинків. Триває спорудження міських стін.
При Казимирі Великому в 1335 році по сусідству з Краковом грунтується місто Казімєж (Kazimierz), міське право в 1364 році отримує також прилеглий посад Клепаж (Kleparz). В цей час архітектура Кракова збагачується поруч монументальних костьолів, найбільш важливий з яких Маріацький.
Розвитку архітектури супроводжує розквіт образотворчого мистецтва, живопису та скульптури. Тут працювали багато чудових майстрів з європейською славою. Віт Ствош (Фейт Штос) створив для Маріацького костелу різьблений вівтар (1477-1489) – одне з чудових досягнень в історії світового мистецтва.

На рубежі XV і XVI століть Ягеллони створили в Центральній Європі могутню династію, а Краків придбав славу головного міста цієї частини континенту. У столичному місті настає бурхливий розвиток ренесансної культури. За велінням короля Сигізмунда I та його дружини королеви Бони з роду Сфорца тут працювали видатні архітектори і скульптори – Франческо Флорентіно, Бартоломео Береччі, Джованні Марія Падована, а в другій половині XVI століття – Санті Гуччі. Результатом діяльності двох перших зодчих була перебудова колишнього готичного замку в нову резиденцію, що зберегла до сих пір свій ренесансний вигляд.
Суконні ряди на Ринковій площі Кракова.

Найціннішим здобутком епохи Відродження в Кракові і, мабуть, найбільш відомої у всій Північній Європі стає споруджена Бартоломео Береччі в 1517-1533 рр. Сигизмундова капела Вавельського кафедрального собору. Королівський меценат Сигізмунда II Августа (1548-1572) дав Вавелю чудову колекцію (близько 150 штук) чудових шпалер, витканих в Антверпені; в своєму заповіті король передав колекцію у володіння Речі Посполитої.
За межами Вавеля розвивається, головним чином, світська архітектура. Будується багато готичних міщанських будинків, зодчі Падована і Гуччі надають ренесансний вигляд будівлі Сукєнніц.

Зі смертю Сигізмунда Августа, останнього короля з династії Ягеллонів, підходить до кінця епоха розквіту та могутності Кракова. Після укладення унії між Польщею та Литвою в 1569 році Краків, опинившись на околиці величезної Речі Посполитої, втрачає своє колишнє історичне значення, поступаючись місцем Варшаві, розташованій в центрі держави. Остаточне перенесення столиці завершується в 1609 році король Сигізмунд III Ваза (1587-1632). Приводом для цього послужила пожежа на Вавелі; після нього король вирішив не відновлювати замок, а просто переїхати до Варшави.
Однак Краків не втратив до кінця свою славу престольного міста. Вавельського кафедрального собору був доданий ранг коронації собору всіх польських королів та їх усипальниці, адже Вавельський замок, як і раніше залишався в їх володінні.
Вавельський замок Елементи бароко вперше в Польщі з’являються саме на Вавелі, в замку перебудованому близько 1600 року на замовлення Сигізмунда III Ваза італійським архітектором Джованні Тревано. Запрошений королем венеціанський художник Томассо Долабелла вводить в інтер’єр королівських палаців і костелів величезних розмірів панно на історичні та релігійні теми. Краківське бароко більш пізнього періоду особливо яскраво проявилося в сакральній архітектурі і в оформленні костьолів. У XVIII столітті в місті працювали видатні архітектори: Тільман з камери, Кацпером Бажанкой, Франческо Плаччіді, Бальтазар Фонтану.
У 1655 році місто вперше було взяте шведами іта пограбоване. У 1734 році на Вавелі проходить остання коронація. Останній король Польщі Станіслав Август Понітовскій обрав місцем своєї коронації вже Кафедральний собор у Варшаві. У XVIII столітті Краків багаторазово грабували шведські, російські і прусські війська.
Після першого поділу Польщі Краків став прикордонним містом. На правому березі Вісли австрійці активно будували інше місто – Подгуже (в 1915 році він увійде до складу Кракова), який на їхню думку повинен був стати конкурентом Кракова. І після другого поділу Польщі в 1795 році місто увійшло до складу Австрійської імперії. Епоха класицизму майже не торкнулася збіднілого міста.

Краков

Краків

Після вигнання Наполеона місто протягом 2 років було окуповане російськими військами. А потім за Віденським договором 1815 року стає Вільним Містом.
Краків’яни дуже пишаються своєю незалежністю, тому окремо зупинюся на історії Вільного міста.
Отже, Віденський конгрес 1815 року прийняв рішення про утворення Вільного Міста Кракова. Суперечка про Краків між Австрією та Росією вирішили компромісом: місто з околицями стало автономною територією. Управляли ним всі три країни, які брали участь у розділі, за допомогою резидентів. Таким чином Краків з’явився на політичній карті.
На автономній території Кракова проживало в 1815 році 95 тис. осіб, а в 1843 – вже 145 000. 80% жителів сповідувало католицизм і 20% – іудаїзм. Крім Кракова вільними ставали навколишні міста: Хшанов (Chrzanow), Тшебіня (Trzebinia) і Нова Гура (Nowa Gora). Загальна площа Вільного Міста Краків становила 1164 km2.
Конституцію 1818 підготувала Комісія складається з представників опікуються дворів. Управління здійснювалося на парламентській основі. В основу парламенту входило 26 депутатів від гмін, і по 3 представника від Сенату, Kurii Biskupiej і Ягеллонського Університету. А також 6 світових суддів.
Наступним органом управління Краківської Республіки був Сенат, до складу якого входило 13 сенаторів. Президент сенату виконував також функції президента Кракова.
До 30-х років XIX століття місто бурхливо розвивався. Свобода торгівлі та відсутність митних зборів сприяли розвитку господарської діяльності.
Однак, над усіма органами влади стояли представники трьох монархів, яким і належала фактична влада. Не всі закони прийняті ними зустрічали підтримку у краковян. У 1831 році спалахує листопадове повстання, після розгрому якого представники монархів призупиняють дію конституції на 2 роки.
В наступні роки в Кракові розгортається широка підпільна діяльність національних визвольних організацій: еміграційних і національних. Виникли товариства “Молода Польща” (Mloda Polska) і Товариство Польської Народу (Stowarzyszenie Ludu Polskiego). Одночасно активізується діяльність поліції і розвідки країн беруть участь в розділах. Австрійські та російські частини стояли біля кордонів Вільного Міста. У 1936 році війська увійшли в місто. Приводом для цього стала смерть агента поліції. 500 чоловік було департіровано. Австрійці покинули місто тільки в 1841, залишивши гарнізон поруч з марнотратом провідним у прикордонний гордий Подгуже.
У лютому 1846 р. спалахує озброєне повстання. Очікувалося, що воно охопить всю Польщу, але через погану організацію цього не сталося. 20 лютого місто було зайняте повсталими, а вже 4 березня диктатор повстання Ян Тиссовскі (Jan Tyssowski) вже капітулював на німецькому кордоні. Російські й австрійські частини увійшли на Краківську Ринкову площу.
Це повстання визначило подальшу долю Вільного Міста. 9 листопада 1846 між Віднем і Петербургом було підписано договір, що передавав місто Австрії. Краківська автономія була ліквідована.

Відродження Кракова приходить з великим розмахом по придбанні Галичиною автономії в 1866 році. Однак, лише в роки на рубежі ХIХ-ХХ вв після приєднання передмість, головним чином Подгуже, міста на протилежному березі Вісли, настає дійсно бурхливий розвиток Кракова. Пожвавлюється діяльність Ягеллонського університету, виникає Академія Наук, грунтується Національний музей. Вавельський замок, символ колишньої могутності, викупається у австрійських військових властей, які перетворили Вавельський пагорб у військову фортецю.

Кролівський замок у Кракові У 1905 році з величезним розмахом починаються реставраційні роботи на Вавелі. Відреставрований архітекторами Зигмунтом Генделем і Адольфом Шишко-Богушем, при значній фінансової допомоги польської громадськості, замок, після відродження Польщі, стає парадною резиденцією глави держави. Частина замку призначається під музей.
У 1918 році Польща отримує незалежність. З цього часу і до початку другої світової війни триває золотий період як для Польщі, так і для культурного життя Кракова.

У 1920 році в Кракові Йозефом Пілсудським збирається ополчення для захисту незалежності держави від Червоної армії. Його нечисленне військо, в нагальному порядку йшло кілька днів без перерви від Кракова до Варшави, зуміло зупинити більшовиків на підступах до польської столиці. Ця битва отримала назву “чудо під Варшавою”, а Йозеф Пілсудський став першим маршалом незалежної Польщі. Його ім’я стало в Польщі символом мужності, а в Радянській історії зайняло місце поряд з Керзона і Антантою.

Під час Другої світової війни окупованому Кракову була уготована безславна роль столиці Генеральної губернії. На Вавелі, звідки вдалося вивезти до Канади найважливіші цінності (коронаційний меч Щербець, шпалери короля Сигізмунда II), знаходилася резиденція генерал-губернатора Ганса Франка. Краків став місцем смерті тисяч євреїв, які перебували спочатку в гетто, а потім в концентраційному таборі плашув, звідки більшість в’язнів було відправлено в Освенцим. Краківський Казімєж втратив колишньої характер міста двох співіснуючих культур – польської та єврейської.
На відміну від Варшави, де в 1945 році з політичних мотивів радянська армія дала можливість німцям розбомбити все, що тільки можна, ставлення до Кракова у нашої армії було прямо протилежним.
Відступаючи, німці замінували всі Краківські пам’ятники, і сьогодні ми б не побачили тут нічого скільки-небудь цінного, якби не спільна акція Радянської армії і польської армії Крайової. Незважаючи на те, що армія Крайова підпорядковувалася уряду в Лондоні, у маршала Конєва, який командував на цій ділянці нашою армією було достатньо здорового глузду, щоб піти на співпрацю в ім’я порятунку шедевра світової архітектури.
Радянська армія створила всі передумови для втечі німців, а польське підпілля зуміло роздобути схему мінування, і перерізати необхідні кабелі. В результаті німцям вдалося підірвати тільки мости, і лише деякі, не особливо цінні пам’ятники.
(Пам’ятник маршалу Конєву встояв в пострадянські повалення монументів, а його вулиця пережила всі пострадянські перейменування. Тільки кілька років тому вулицю перейменували, а пам’ятник перенесли на інше місце. Чому? Краков’яни самі не знають.)

Ліричний відступ

Взагалі, сучасна польська політика така, що хвалити щось радянське вважається просто непристойним, соціалістичні часи інакше як «окупацією» не називають. Тому ні в одному сучасному путівнику по Кракову ви не побачите інформації про те, що радянська армія взяла участь у порятунку пам’яток Кракова від знищення.
Навіть коли мова йде про звільнення концтабору в Освенцимі, польські путівники напишуть, що «німецька армія з Освенцима», але ніколи ви зустрінете словосполучення «радянська армія звільнила».

Після війни, коли Польща стала соціалістичною, в місті відбулися великі зміни, що головним чином було пов’язано з неконтрольованим розвитком промисловості. Для врівноваження “інтелігентності” Кракова “робочою свідомістю” поруч з містом починає будуватися металургійний комбінат і однойменне місто Нова Хута. З часом Краків мав стати всього лише одним з його районів, але розсудливість взяла гору.
У шістдесяті роки навколо Кракова виникло кільце нових житлових кварталів. Найбільший інтерес за своєю архітектурною формою подають до них сакральні споруди.
Багато будинків сучасної архітектури в аскетичному стилі виглядають так, що їх жителі позаздрили б нашим хрущовкам. По крайній мірі в Києві такого немає, їх сірі бетонні панелі навівають смертну нудьгу. На щастя для міста, цих будівель тут не так багато, як наприклад у Варшаві.
Вулиця Каноніча. Краків    Повоєнний Краків, незважаючи на політичні обмеження, не втратив свою позицію важливого наукового та культурного центру. В тутешніх інтелектуальних колах формувалася особистість Кароля Войтили -  папи римського Іоанна Павла II. Серед інших, відомих і в Росії людей, слід виділити письменника зі світовою славою Станіслава Лема.
Починаючи з сімдесятих років в місті проводиться грунтовна реставрація пам’яток архітектури. Повернено минулий блиск старовинним Сукенницями, відреставрована забудова вулиці Каноніча, проводяться роботи в Вавельському замку. У реставрацію всього Кракова вкладалися значні грошові кошти. І місто поступово стало дійсно привабливим для туристів.

У 1978 році Краків був визнаний ЮНЕСКО пам’ятником світової культурної спадщини. Останнім часом місто стало місцем регулярних культурних заходів міжнародного значення.  У 2000 році Краків обраний одним з дев’яти міст, які представляють Європейську культуру.

Коментарі до “Краків”

  1. Евген пишет:

    Дуже пізнавальна стаття. Дякую!

Залишити коментар:

Перед отправкой формы:

Яндекс.Метрика
3, 5, 7, 9, 11, 13, 15, 17, 19