Вища освіта в Польщі — варто чи ні?

Повертаючись потягом із засніженого та мальовничого Львова, згадую  архітектуру цього  міста , особливо старовинного центру, мимоволі порівнюю та знаходжу багато спільного із величними будинками старої Варшави.

Від Львову до польського кордону – рукою подати,взяв білет на поїзд, або автобус (як маєш відкриту візу) – година часу – і ти вже споглядаєш краєвиди польські.

Така близька і водночас така далека, Польща стрімко обігнала нас у всіх відношеннях. Тому, обираючи країну навчання для своїх дітей, все більше батьків-українців бачатьсаме Польщу серед фаворитів.

 Можливість навчатися там є  для нас, іноземців. Але більшість  навіть не уявляє, як можна своє улюблене чадо відпустити до іншої країни. Та і міфів відносно умов вступу, цін на навчання, неможливості пройти величезні конкурси вистачає.

Насправді, все набагато простіше. Демографічна криза, що почалася у Польщі ще в 90-х роках минулого століття, негативно вплинула на теперішню кількість студентів польських вузів, особливо у невеликих містах. Тому більшість із них раді бачити у своїх лавах студентів-іноземців.

 У польських вишах діє спрощена, порівняно з українськими, система вступу: іноді проходить лише конкурс атестатів, деякі проводять співбесіду лише по скапу – тобто реально поступити українцю, не виїжджаючи за межі власної країни, навіть ЗНО здавати не потрібно.

Одна з найбільших перепон на шляху до отримання європейського диплому у Польщі – незнання державної мови. Але і тоді є вибір – частина польських вузів пропонує навчання англійською мовою, з отриманням 2-х дипломів: власне польського, та диплом вузу-партнера британського, а при виборі навчання польською —  навіть не завжди вимагають сертифікати підтвердження знання мови, влаштовують безкоштовні курси з вивчення мови під час першого року навчання.

Скажете: а який тоді рівень освіти дають вузи Польщі? Більшість із них мають нагороди, почесні звання,  заслужену популярність не лише серед поляків, але й серед інших європейців.

Інша справа – тяганина з документами, перекладами, відкриттям візи, бронюванням гуртожитків. Незнання багатьох нюансів  може звести нанівець ваше бажання отримати вищу освіту у європейській країні.  Знайти  відповіді можна самостійно, задавши відповідні питання  пошуковим системам в інтернеті, або ж збираючи інформацію по знайомим,  але і тут проблеми: інформація різна, дуже часто протилежна.

Помилка у запрошенні, черги при відкритті візи, відсутність вільних місць у гуртожитках – це лише маленький перелік тих проблем, які виникають при бажанні вступити до іноземного вузу самостійно. Ось тут і потрібно для себе одразу визначитись – займатися вступом власноруч чи довіритися професіоналам. Звичайно, хочеться зекономити… Але досить часто тут збувається прислів’я: «Скупий платить двічі» — для того, щоб вірно обрати вуз, спеціальність, з’ясувати умови вступу, зробити переклади, відкрити польську візу, щоб подати документи до вишу, забронювати гуртожиток потрібно немало коштів і зусиль – економії практично немає, а нервів…

Деякі дійсно вступатимуть саме так, шляхом проб та помилок – і, звичайно, вони вам при зустрічі навряд чи про це розкажуть. Іноді така «самостійність» призводить до втраченого дорогоцінного часу, до виникнення нюансів з візою при невірній проінформованості, та і втраті ще більших коштів для вирішення таких нагальних проблем.

…Ось так у роздумах і пролетіла моя подорож зі Львова у рідне місто. Звичайно, хочеться для своїх дітей кращого майбутнього, легшої долі. Але вибір завжди був, є і буде, потрібно лише усе зважити та зробити його правильно!