Польська література займає в історії Польщі особливе місце. Звичайно, ні в кого не повернеться язик сказати, що в житті українців або французів національна література не важлива, немає, але для поляків рідна література — це щось зовсім інше. І справа тут ось в чому.

У період фінальної стадії формування націй у Центральній Європі поляки виявилися розділеними між трьома сусідами: Австрією, Пруссією і Росією. Відповідно польський дух не міг себе реалізувати ні в політиці, ні на військовому поприщі — всі доленосні для поляків рішення приймалися в Петербурзі, Відні та Берліні. Єдине, що залишалося — це реалізовувати свої амбіції у сфері мистецтва, зокрема в літературі. На цьому грунті у ХІХ столітті буйним цвітом в культурі Польщі розцвітає романтизм — напрям, якому судилося зіграти роль помітно більшу, ніж просто роль літературної течії. Сьогодні такий сценарій бачиться класичним для націй, які в XIX столітті були позбавлені своєї державності. У сусідній Чехії, наприклад, саме поети-романтики стали головним рушієм національного відродження, а літературний романтизм плавно перейшов у політичну фазу з вимогами національного самовизначення чехів. У Польщі ситуація була схожа, але все ж інша. В умовах русифікації та германізації країни саме література стала осередком національного духу, саме в літературі жила національна пам’ять про колишні польські перемоги, про національних героїв, про гордість … За браком інших джерел, щоб потішити національне самолюбство, нудьгувати по всьому польському поляки жадібно слухали кожне слово , що виходить з-під пера поетів.

У розвитку польської (так само як і будь-якої іншої національної мови) роль романтизму складно переоцінити. Не секрет, що довгий час вищі верстви польського суспільства й інтелектуали воліли для спілкування мови більш сильних культур: латинську, німецьку, французьку. Романтизм ж з його інтересом до фольклору і простого народного життя  підносить польську мову на нову висоту, вперше в історії робить її мовою вищого суспільства Варшави. Якщо до романтиків польська мова сприймався як мова селянська, то після — говорити по-польськи стало «не соромно» і навіть престижно. Історичні обставини (головним чином розділи Польщі) вводять в моду патріотизм, найяскравішим (хоча не єдиним) проявом якого, стало використання польської мови.

У цей час Польща отримує найяскравіші імена в історії своєї літератури — Адама Міцкевича, Юліуша Словацького, Сигізмунда Красінського, Богдана Залеського, Северина Гощинського і т.д. Їх творчість була зрозуміла і знаходила відгук у серці кожного поляка, а багато творів цього періоду стали дзеркалом, в якому відбивався національний характер поляків. Саме ці твори, виплекали кращі якості поляка, виховали нові покоління поляків, які завдяки романтикам не тільки не забули про своє коріння, а й героїчно повернули Польщі державність. Втім це вже зовсім інша історія …