Чудові 9 років Польщі в Європейському Союзі

«Газета виборча» підводить економічні підсумки періоду функціонування в ЄС.

«Франція і південна частина зони євро скаржаться, що Німеччина надто сильний конкурент. А польська економіка покращує свої показники в оборотах з цим гігантом », — пише в« Газеті виборчій »Вітольд Гадомський. Він згадує зворушливий момент підняття польського прапора 1 травня 2004 під час візиту тодішнього прем’єр міністра Польщі Лешека Міллера та президента Олександра Кваснєвського в столиці Ірландії Дубліні. Що ознаменувало нову роль Польщі як повноправного члена Об’єднаної Європи.

 Приналежність до загальноєвропейської родини дала себе відчути не тільки зміцненням польської валюти, розквітом експорту, але й частими виїздами поляків за кордон в якості робочої сили, а також зростанням цін, — відзначає публіцист. «При цьому польські фермери, які всерйоз побоювалися, що вступ до ЄС зруйнує їхні господарства і весь життєвий уклад, отримали такі дотації з європейських фондів, які з лишком покрили їх витрати з приведення сільськогосподарської діяльності до норм ЄС. Втім, євросоюзними грошима користується не тільки село, а й вся країна. Протягом 9 років, віднявши суму польських внесків у спільну касу, Польща отримала більше 50 мільярдів євро », — пише Вітольд Гадомський. Публіцист також підкреслює, що в момент вступу Польщі до ЄС у 2004 році за показником ВВП Польща була на передостанньому місці серед 25 країн-членів. «Проста арифметика показувала, що досягнення рівня ЄС потребуватиме не менше 20 років. Але криза і рецесія змінили ці підрахунки. Можливо, це невелика втіха, але кризовий фактор вплинув на те, що ми «наздоженемо» Європу набагато швидше. Якщо самі не ввійдемо в рецесію … », — підсумовує публіцист« Газети виборчої ».

***

«Чим більше Америки в Польщі, тим безпечніше», — під таким заголовком газета «Жечпосполита» помістила коментар Бартоша Венглярчика на тему планів видобутку та експлуатації сланцевого газу в Польщі. «Важко переоцінити значимість інвестицій в польський сланцевий газ. Навіть якщо залишити мрії про те, що гігантські прибутки від продажу сланцевого газу забезпечать гідні пенсії багатьом поколінням поляків, це інвестиції правильні з точки зору національного інтересу Польщі », — пише коментатор. І наводить такі аргументи: «по-перше, це дозволяє хоча б частково стати незалежними від поставок газу з Росії. По-друге — це інвестиція, яка може залучити до Польщі фірми з країн-стратегічних союзників, таких як США. А чим більше американських підприємств у Польщі, тим краще для безпеки нашої країни. Так що план перетворити Польщу в другу Норвегію добре з усіх точок зору ». Але поодинці Польща такі витрати нести не в змозі, — підкреслює автор. Однак якщо польський уряд, як випливає із заяв деяких міністрів, вважає, що Польща «потягне», то хотілося б почути, звідки візьмуться мільярди доларів на покупку необхідного устаткування і технологій. Тому прийшла пора тим, хто в Польщі вирішує газові питання, почати не тільки робити гучні заяви, але і почати конкретні дії в цьому напрямку », — такою рекомендацією-побажанням закінчує свій коментар Бартош Венглярчик у« Жечпосполита ».

***

Та ж газета звернулася до теми польсько-українського примирення в інтерв’ю з верховним архієпископом Києво-Галицьким Святославом Шевчуком. Таким чином газета нагадала, що не так давно ініціаторами польсько-російського примирення виступили саме церковині ієрархи. Важка історія Польщі та України містить багато гірких сторінок. На запитання: «Які виклики на полі примирення між Польщею та Україною стоять перед нашими країнами?», Архієпископ відповів: «Як поляки та українці — ми братські народи, сини однієї католицької церкви. У нас була важка історія, яку вже не перепишеш. Але ми разом можемо будувати майбутнє. Встановлювати співробітництво як між нашими Церквами, так і народами. Ми повинні також шукати способи оздоровлення національної пам’яті. Я переконаний, що як християни, як представники наших Церков, ми можемо зіграти дуже важливу роль у процесі польсько-українського примирення. У цього процесу вже є своя історія, але вона ще не завершена. Якщо наближається річниця якої-небудь чергової трагедії, як, наприклад, цього року річниця подій у Волині, то біль повертається, Повертаються спогади людей, які відчули на собі жах злочинів. Пам’ять про це до цих пір жива. І являє собою величезний виклик для нас сьогодні. Примирення, заявлене Церквами, повинно дійти до свідомості, совісті і серця кожного українця і кожного поляка. І над цим треба працювати », — сказав архієпископ Святослав Шевчук газеті« Жечпосполита ».

Джерело: Полрадіо