Чотири танкісти та собака

«Чотири танкісти та собака» (пол. «Czterej pancerni i pies») — назва польського чорно-білого телевізійного серіалу, знятого за книгою «Czterej pancerni i pies» Януша Пшімановского. Серіал відноситься до військово-пригодницького жанру та оповідає про бойові будні екіпажу танка «Рудий» та пса по імені Шарик під час Другої Світової війни.

Прем’єра серіалу відбулася 9 травня 1966 року. Серіал складається з трьох сезонів, які були зняті та продемонстровані по польському телебаченню в 1966, 1969 і 1970 рр.. Повністю серіал, розрахований на дитячу та молодіжну аудиторію, щорічно демонструвався у Польщі аж до 1989 р. У СРСР серіал був вперше показаний 25 вересня 1968
Під час показу в Польщі серіал мав грандіозний успіх. Не меншу популярність серіал придбав в СРСР під назвою «Чотири танкісти та собака» («народна» назва «Три поляка, грузин та собака»), в НДР під назвою «Vier Panzerfahrer und ein Hund», а також в інших країнах Радянського блоку.
 

Чотири танкісти та собака

На ньому виросло кілька поколінь і саме він викликав бум на німецьких вівчарок.
На — той час на батьківщині створення серіалу, в Польщі, він був заборонений до показу з формулюванням «радянська пропаганда». Перші відомі протести проти показу серіалу виходили від Єжи Буковського, віце-голови ветеранської організації «Porozumienia Organizacji Kombatanckich i Niepodlegociowych». Їм було направлено два листи на адресу ради польського ТБ (компанії TVP). У липні 2006 р. представник TVP Даніель Яблонський відповів на лист Буковського, повідомивши, що компанія не має наміру найближчим часом демонструвати фільми, очорняти історичне минуле Польщі.

Броніслав Вільдштейн (в той час голова польського громадського телебачення (каналу «ТВ Польска» або скорочено ТВП)) заборонив передавати в ефір серіал, сказавши, що це може бути зроблено «тільки через його труп». Претензії правого керівництва ТВП до чотирьох танкістів та псові Шарику полягали в тому, що фільм нібито порушував «історичну правду». Вони незадоволені тим, як в цих фільмах трактуються події Другої світової війни. «Нас обурює те, що німців показували як банду ідіотів, а це була дуже сильна армія тоді у світі, перемогти її було важко. А банду ідіотів і діти можуть перемогти.
Не показаний трагізм війни, у фільмі війна, як пригода «, — говорив заступник голови об’єднання» Армія Крайова «Тадеуш Філіпковський.

Це рішення викликало хвилю негативних коментарів у засобах ЗМІ Росії та України, і стало широко обговорюваною подією в російськомовному сегменті інтернету. Варто відзначити, що Вільдштейн також відомий як активний учасник руссофобских та антикомуністичних виступів, періодично проходять в деяких країнах Східної Європи. Після звільнення Вільдштейн в 2007 показ серіалу був відновлений, зокрема серіал демонструвався телеглядачам у березні 2008 за польським каналу PTV2.

У 1966 році після виходу на екрани польського серіалу «Чотири танкісти та собака» радянські хлопчаки всі як один мріяли стати танкістами. А дворові собаки відразу ставали Шариками (по імені головного героя фільму).

Німецька вівчарка Шарик з цього телесеріалу відразу ж стала найпопулярнішим псом у Польщі. Настільки популярним, що поліцейські кінологи в Сулковіцах під Варшавою увічнили її пам’ять. У приміщенні бібліотеки вони відкрили виставку, присвячену Шарику, головним експонатом якої є опудало заслуженого пса, померлого від старості у віці 14 років.
Опудало другого Шарика знаходиться на складі, а третього в  Кінопс, на жаль, залишився один скелет, на якому курсанти-новачки осягають зараз ази собачої анатомії.
Ніякої помилки тут немає: справа в тому, що в знаменитому телесеріалі Шариків було аж три. Два брали участь у зйомках, а третій знаходився «на лавці запасних» і був дублером. Всіх трьох псів для фільму відібрав та дресирував підполковник Франчішек Шіделко, один з найдосвідченіших кінологів школи.

Свою роботу у фільмі собаки ділили: у всіх сценах з екіпажем знаменитого танка Т-34 і в крупних планах знімався Шарик-1, опудало якого прикрашає зараз бібліотеку. Шарик-2 був відмінним доречним, і тому його знімали в сценах погонь, сутичок і бійок. Шарика-3 до зйомок так і не допустили, оскільки дублер виявився непотрібним.

Головного Шарика насправді звали Тример. Народився він в розпліднику в Сулковіцах в 1965 році та отримав номер 3430, під яким його занесли в племінну книгу. На підставці, на якій стоїть зараз опудало посивілого пса, напис «Тример-Шарик», поруч у рамочці — службовий формуляр знаменитої собаки.

Почалося ж все з того, що на Шарика і його дублера Атака (він лише кілька разів з’являвся в кадрі), вибір припав, коли вони тільки починали службу у варшавському відділенні міліції. І аж ніяк не вважалися кращими випускниками школи.
Навряд чи дослужився б Шарик до наданих йому посмертних почестей, оскільки виконував свої прямі міліцейські обов’язки без особливого ентузіазму.

Хто знає, чим би закінчилася його кар’єра, якби не успіх серіалу. На знімальному майданчику Шарик раптом розкрився з творчої сторони. Він безпомилково визначав, де свій солдатів, якому можна довіряти, а де ворог, якого треба облаяти.

Ідеальним службовим псом по праву вважався, наприклад, Целер. «Але цей пес не годився в актори, — пояснює проводивший тоді відбір тренер Францішек Шіделко. — Він би насмерть загриз чотирьох танкістів та ще й атакував би танк» Рудий. «Але хто тепер згадає добрим словом завзятого служаку Целера? Зате Шарик, який виявив майже людську тямущість і здатність до перевтілення, залишається гордістю виховуваної його школи.

Які тільки номери він не викидав в кадрі. Пес був природженим актором! Під кінець зйомок знову рвався до камери. Роздратований нахрапистістю вівчарки, режисер кричав по-російськи: «Шарик, пішов геть, ти в цій сцені не граєш!» З перших же кроків у кінематографі Шарик здобув любов всієї знімальної групи.

— Іноді в пресі писали неправду, що Шарик боявся води, — не перестає захищати честь свого вихованця тренер. — Просто була така сцена під час якої Шарик перепливав Віслу. Вода буквально скипала від розривів снарядів, а Шарик все плив до поставленої мети.

У якийсь момент подумалося, кінець, пропав пес. Поплив за ним на човні. Плином його знесиленого зносило вниз по річці. Пес був не в змозі вийти з води на власних ногах ..
У сценарії «Чотирьох танкістів» спочатку була знята сцена, коли Шарик, пробираючись з німецького тилу, мимохідь перегризає пронюхану телефонну лінію, щоб полегшити атаку союзних військ. Однак здоровий глузд взяв гору над бажанням виставити свого улюбленця в якості одного з тих, хто безпосередньо забезпечив перемогу у війні. Сцену з фільму вирізали.
 
Слава прийшла до Шарика ще під час зйомок фільму. По знімальному майданчику, біля міста Лодзь, де були побудовані кілька бутафорських вулиць Берліна та Бранденбурзькі ворота, нишпорили групи підлітків, намагаючись роздобути хоча б волосок з його шкури, який шанувався за талісман.
Трохи пізніше стали високо цінуватися фотографії Шарика з відбитком його лапи. Довелося виготовити спеціальну подушку величезних розмірів, просочену тушшю. До неї тренер притискав лапу Шарика, щоб потім зафіксувати її на фотографії. Але більше 50 відбитків у день зробити не вдавалося — навіть виконавчий Шарик починав дивитися на тренера як на божевільного, гальмуючи захоплюючий процес.

Така фотографія високо котирувалася у дітей. На неї можна було, наприклад, виміняти колекцію зі ста ілюстрацій — фантиків, вкладених в жувальну гумку «Дональда» — страшний дефіцит на ті часи. Після виходу фільму на екран, зустрічі акторів із глядачами проходили на стадіонах, до 40 тисяч чоловік …

А в 1975 році під час візиту до Чехословаччини, на трасі, якою проїжджали актори і Шарик, зібралося кілька тисяч жителів чеської столиці. «Це виглядало приблизно так, як якщо б у Прагу приїхав ансамбль» Бітлз «, — згадує Францішек Шіделко …

У наслідку Шарик на службу в міліцію вже не повернувся, був розпещений і попросту до неї не придатний. Але знайшов господарів, які доглядали за ним до останнього подиху з щирою любов’ю. Він втратив зір, слух, параліч вразив його задні лапи. Але господарі відмовлялися приспати Шарика за порадою лікарів, вважаючи що великий актор заслуговує кращої долі. Весь останній рік вони на руках виносили його на свіже повітря. В кінці 1979 року Шарика не стало.
Телевізійний серіал «Чотири танкісти та собака» критики називають самим культовим у польському кінематографі.