Навіщо потрібна Карта поляка полякам на сході, питання більш-менш зрозуміле. Карта поляка дає дуже навіть смачні переваги його власникові, якщо той збирається до Польщі, а вже тим більше, якщо збирається там вчитися або працювати.
А ось питання про те, навіщо вона потрібна Республіці Польща, яка регулярно і без збоїв витрачає на свіх rodaków na Wschodzie мільйони злотих, заплачених поляками в якості податків, це питання частенько залишається дуже туманним.
Напевно є у Карти поляка і прагматична складова (різного роду геополітичні резони і т.д.), але, як мені здається, далеко не останнім приводом її появи стали цілком собі романтичні інтенції.
 Почнемо з того, що почуття Батьківщини і співвітчизників у поляків — не в приклад нам. Велика частина історії Польщі Нового часу — це історія втраченої Батьківщини, історія спроб воскресити її та постійні зусилля не втратити духовний, ментальний зв’язок з Польщею. Кожен поляк вбирає цей трагізм національної долі зі шкільної лави, а то і з молоком матері. Тому, без сумніву, кожному поляку добре відомо, що таке бути відірваним від Батьківщини. А як підкреслюють самі поляки, починаючи ще з Президента Л.Качинського, головна функція Карти поляка — це дати людині відчутне підтвердження його приналежність до польського народу і польської держави.

Недарма саме праві політичні сили Польщі стали локомотивом, який привів у життя Карту поляка. У сьогоднішньому світі, повному юридичних умовностей і міжнародних зобов’язань, Польща не може роздавати (повертати) паспорта з орлом на обкладинці на право і на ліво. Карта поляка повинна замінити його для тих, кому важливі не стільки вигоди шенгену і споживчі блага, доступні жителям ЄС, а для тих, хто «через свої почуття національної ідентичності хоче отримати підтвердження своєї приналежності до польського народу» (ze względu na swoje poczucie tożsamości narodowej pragną uzyskać potwierdzenie przynależności do Narodu Polskiego).
Для самих же поляків це свого роду моральний борг перед Батьківщиною, реалізація історичного призначення. Зрештою, таким чином повертаючи поляків на Сході «які в результаті мінливої долі Батьківщини втратили польське громадянство» (którzy na skutek zmiennych losów naszej Ojczyzny utracili obywatelstwo polskie), сьогоднішні поляки завершують справу Ю.Пілсудського. Тоді, на початку ХХ століття, маршал повернув єдність польській державі, сьогодні, в початку ХХІ століття, президент Л.Качинський повернув єдність польського народу.