Адам Міцкевич

Міцкевич, АДАМ (Mickiewicz, Adam) (1798-1855), польський поет. Народився 24 грудня 1798 в Новогрудку (нині Білорусь) в дрібнопомісній шляхетської сім’ї. У 1819 закінчив Віленський університет. У 1822 і 1823 опублікував два невеликих поетичних збірки, позначили початок романтичного напряму в польській літературі. У 1824 за активну участь у польських патріотичних організаціях був висланий в Росію; жив в Одесі, Москві та Санкт-Петербурзі; в 1829 отримав дозвіл виїхати до Західної Європи.

У Росії Міцкевич написав Кримські сонети (Sonety krymskie, 1826) і епічну поему в байронівським дусі Конрад Валленрод (Konrad Wallenrod, 1828), що свідчили про поетичної зрілості. В 1829-1831 жив переважно в Римі, де, зазнавши духовну кризу, захопився містицизмом. Без особливого ентузіазму спробувавши приєднатися до учасників Польського повстання 1830-1831, в 1832 оселився в Парижі, де провів більшу частину життя. У 1832-1834 написані дві його найбільші поеми: III частина Дзядів (Dziady) і Пан Тадеуш (Pan Tadeusz). У першій Міцкевич виклав свою «месіанську» ідею, відвівши полякам таке ж місце серед інших народів, яке займав Христос серед людей: Польща була розп’ята, але воскресне і покладе початок нової історичної епохи. Дія Пана Тадеуша розгортається в сільській Литві напередодні навали Наполеона на Росію в 1812; в основі сюжету — чвари місцевих польських шляхтичів, благополучно завершилися весіллям.

Після Пана Тадеуша Міцкевич практично перестав писати вірші. У 1840 він став першим професором слов’янської літератури в паризькому Колеж де Франс. У 1841 підпав під вплив апологета польського месіанства містика А. Товяньского, у вченні якого віра у відродження Польщі поєднувалася з вірою в безперервну діяльність духу Наполеона. За пропаганду товянізма французький уряд в 1845 відсторонило Міцкевича від читання лекцій, а в 1852 він був відправлений у відставку. У 1855 Міцкевич виїхав в Константинополь, де мав намір організувати польський легіон для допомоги французам і англійцям в боротьбі з Росією. Заразившись холерою, вмер 26 листопада 1855. У 1890 прах Міцкевича був перевезений з Парижа до Кракова і поміщений в саркофаг у Вавельському кафедральному соборі.