Владислав Станіслав Реймонт

Владислав Станіслав Реймонт (Władysław Stanisław Reymont) — письменник, репортер, новеліст, лауреат Нобелівської премії. Народився 7 травня 1867 року в селі Кобелєв Вельке (Kobiele Wielkie) біля Радомська. Владислав був одним із сімох дітей сільського органіста.

Своє дитинство він провів в Тушино, куди його сім’я переїхала, коли Реймонту виповнився рік. Тут же в 1883 році закінчив Недільну Варшавську робочу школу. Трохи пізніше в сімнадцятирічному віці приєднався до бродячої трупи акторів, але на вимогу сім’ї повернувся назад, де йому знайшли роботу на Варшавсько-Віденській залізниці. Проте він не кидав мрії стати актором, та періодично брав участь в аматорських виставах.

Незабаром, після несподіваного дебюту на літературному терені в 1893 році, він переїхав до Варшави та вирішив жити за рахунок своїх літературних пошуків. Після того, як стабілізувалися його доходи, Владислав Реймонт багато подорожував в 90-х роках по Європі, зокрема він побував у Лондоні, Берліні, Парижі.

У 1900 році Реймонт потрапив у серйозний нещасний випадок на залізниці, і за виплачену компенсацію поїхав лікуватися до Кракова. Опікувалася ним його знайома — Аурелія Шабловська (Aurelia Szabłowska), яка незабаром кинула свого тодішнього чоловіка і зв’язала себе узами шлюбу з Реймонтом, нарешті внісши в його життя спокій і порядок. Разом вони багато подорожували.

Серед всіх робіт Владислава Станіслава Реймонта особливо виділяється його повість «Селяни» («Chłopi»), за яку він у 1924 році отримав Нобелівську премію, обійшовши при цьому таких маститих літераторів, як Томас Манн, Максим Горький, Томас Гарді.
Помер Владислав Станіслав Реймонт 5 грудня 1925 у Варшаві. Його тіло поховали на Повозковском кладовищі, а серце — в його улюбленому костелі св. Христа.