Система SIS

У 1985 році був укладений Шенгенський договір між Бельгією, Нідерландами, Люксембургом, Францією та Німеччиною, а 13 червня 1990 року була підписана Конвенція, за допомогою якої здійснюється Шенгенський договір урядів країн Економічного Союзу Бенілюксу, уряду Федеративної Республіки Німеччина та уряду Республіки Франція від 14 червня 1985 року про поступове скасування контролю на спільних кордонах (Шенгенська угода). На даний момент до неї приєдналися 13 країн-учасниць Європейського Союзу (ЄС), а також Ісландія та Норвегія. Мета конвенції — здійснювати вільне пересування осіб та товарів, яке передбачено в ЄС, скасувавши внутрішні кордони держав.

          Кожній країні, після вступу в ЄС і приєднання до Шенгенської конвенції, необхідно виконати наступні головні вимоги:

    — Створити бюро SIRENE (Supplementary Information Request at the National Entry);

    — Приєднатися до Шенгенської інформаційної системи (SIS).

          Одним з найважливіших інструментів є Шенгенська інформаційна система (SIS), створення якої передбачено для зниження негативного впливу на громадську безпеку, яке виникає при скасуванні внутрішнього прикордонного контролю між країнами Шенгену.

          Система SIS — це досить об’ємна та сильно розвинена інформаційна система, яка містить відомості про знаходяться в розшуку осіб, документів та об’єктів. Після приєднання 10 нових країн-учасниць до SIS, вона стала найбільшою інформаційною системою в світі. Для підтримки та контролю системи SIS у всіх країнах-учасницях, створені національні бюро SIRENE, завданням яких є контроль процесів введення та використання даних, а також забезпечення обміну інформацією з вже існуючими в системі даними у випадках, коли виявляється розшукувана / контрольоване особа або об’єкт. Введення даних у систему SIS виробляють головним чином працівники поліції.

          Спочатку Шенгенський прикордонний договір був укладений між Францією, Німеччиною, Бельгією, Нідерландами та Люксембургом — так почався процес утворення системи SIS першого покоління. Зараз систему SIS використовують 15 країн-учасниць. Слід додати, що з усіх країн, що використовують SIS, тільки Ісландія, Норвегія та Швейцарія не є країнами-учасницями ЄС.

          Шенгенська Інформаційна Система SIS знаходиться під контролем незалежного Шенгенської спільного контролюючого органу Schengen Joint Supervisory Authority — JSA. Цей орган уповноважений проводити технічний контроль в центральній базі даних в Страсбурзі, а також він стежить за дотриманням права окремих осіб на доступ до даних в системі SIS.

          База даних системи SIS містить мало полів введення даних, а також вона недостатньо функціональна, тому розпочато створення системи SIS II. Вона передбачає можливість приєднати до системи нові країни-учасниці, розширити категорії розшукуваних об’єктів, ввести нові рішення інформаційних технологій та ін

          Використання біометричних даних та введення системи оповіщення є найбільш істотними нововведеннями системи SIS II в порівнянні з попередньою системою SIS. Введення фотознімків і відбитків пальців буде доступно тільки після перевірки їх відповідності стандартам якості. Як проміжна ланка між системою SIS і SIS II вводиться система SISone4ALL.

          Комітет Європейського парламенту з громадянських свобод, юстиції та внутрішніх справ домовився з Радою Європейського Союзу про те, що центральною базою даних SIS II буде управляти фінансується з бюджету Європейського Союзу Управлінська установа.

          Діяльність цієї установи, пов’язану з обробкою персональних даних, буде контролювати Європейський Захисник Даних, а також буде забезпечено проведення відповідної міжнародним стандартам ревізії не рідше одного разу на чотири роки.

          Кожна країна-учасниця створила свою національну Шенгенську інформаційну систему (NSIS), яка сполучена з центральною базою даних SIS II.