Польська мова

Літературною та офіційно державною мовою в Польщі є польська мова, витоки зародження якої йдуть до Х століття. За мінімальними підрахунками, число мовців людей на польській мові становить близько 43 млн. чоловік, більшість з яких живуть у Польщі (38 млн.), а також в інших країнах: в США (4 млн. чол.), В Білорусії (420 тис . чол.), в Литві (300 тис. чол.), в Україні (260 тис. чол.) та в Росії (120 тис. чол.). Але насправді, через постійне зростаюче розсіювання емігрантів з Польщі та відсутності досліджень за ступенем збереження ними у своїй родині рідної мови, досить складно визначити дійсне кількість носіїв польської мови, за межами Польщі. За різними підрахунками, їх число коливається від 4 до 10 млн. чоловік.
Представляючи чималу трудність у вимові для більшості іноземців, польську мову відноситься до Лехитської підгрупи західнослов’янських мов індоєвропейської мовної групи. По суті, польська мова досить близька до чеської, словацької та Поморської мов. В останньому, також виділяють кашубський діалект, який має власні специфічні риси, який часто розглядають як діалект польської мови. На кашубському діалекті розмовляють близько 150 тис. жителів колишнього Польського коридору деяких колишніх німецьких земель (Бутов та Лауенберг в Померанії).
Польща, залишаючись завжди католицькою державою, постійно відчувала сильний вплив з заходу не тільки в сфері культури, а й у сфері мови. Навіть у своєму сучасному вигляді, в польській мові зустрічаються елементи латинського, французької, італійської та німецької мов, а також чеської, під впливом якого формувалася до 16 століття польська літературна мова.
Ставлячись до флективних мов, польська мова має сім відмінків, а також три роди в однині та два роди у множині числах. При вживанні дієслів використовуються такі граматичні категорії як: особа, час, способи, вид і застава. Незважаючи на своє слов’янське походження, в польській мові збереглися сонорні голосні, що є винятком у своїй мовній підгрупі.
Характерним також є і розстановка наголосу в польській мові, як правило, падаюче на передостанній склад. В інших же слов’янських мовах використовується рухомий наголос.
Дуже часто, у початківців вивчаючих польську мову, та й у деяких корінних поляків, виникають складнощі з написанням слів з літерами та буквосполученнями: «ż» і «rz», «u» та «ó», «h» і «ch», так як у вимові вони практично ідентичні. Завдяки своїм особливостям, в польській граматиці і пунктуації містяться досить велика кількість правил, і ще більше винятків. Мабуть тому в іноземців існує думка, що польська мова є одним з важких мов у світі у вивченні, але в теж час набирає популярність, як друга іноземна мова.