Дане питання часто виникає в українців, які планують поїздку в Польщу на заробітки. У пресі іноді висвітлюють події, які можна віднести до випадків дискримінації. Як, наприклад, інцидент з групою українських робітників, що працювали на приватному виробництві елементів черепиці, частина яких керівництво фірми Lindab, що під Варшавою, змушує носити жовті футболки.

Чи є в Польщі дискримінація українських трудових мігрантів?

На думку правозахисників, які ініціювали перевірку підприємства на предмет дискримінаційних порушень щодо багатонаціонального колективу найманих працівників, виділяти представників однієї національності за допомогою уніформи окремого кольору — серйозне порушення трудової етики і прав людини.

Відзначимо, що в Польщі відношення до подібних питань досить серйозне, так що заявою громадської організації «Nigdy więcej» всерйоз зацікавився комітет інспекції праці.

Тепер директорату запідозреного в дискримінації підприємства не уникнути перевірки з боку інспекції з питань праці — до справи підключився омбудсмен Лєслав Новацький і його відділ соціального захисту в сфері трудового права. Якщо факт порушення виявиться встановленим, компанії загрожує серйозний штраф.

Невідомо поки, примусять чи польського роботодавця до виплат компенсацій ущемленим працівникам, адже від них офіційних скарг не надходило. Тим більше, утиску мігрантів з України в грошовому еквіваленті допущено не було і призначення їх на більш низькооплачувану роботу не проводилося.

Компанія вже офіційно пояснила колізію з футболками, заперечуючи будь-який зв’язок з дискримінацією. Колір футболки пов’язаний з особливостями виробництва — звичайний персонал носить синю уніформу, інженерний кістяк упакований в зелені футболки для більш легкого впізнавання їх в робочих цехах.

Заробітчани з України, які не володіють польською мовою отримували жовті футболки, на відміну від тих, хто досить добре здатний розмовляти мовою роботодавця. Такі робочі одягнені в бригадирські червоні футболки. На думку керівництва, таким способом легко позначити персонал, який може допомогти незнаючим мову легше контактувати з бригадиром або керуючим, використовуючи перекладачів, як посередників. Стало бути, колірна диференціація покликана тільки полегшити комунікації між роботодавцем і трудовим мігрантам і зовсім не несе ознак дискримінації.

І хоча омбудсмен Новацький стверджує, що подібна практика «відзначення» національності груп найманих працівників за допомогою форми, пов’язок, нашивок або бейджів є спірною, відповідні ознаки порушення ще належить встановити спеціальній комісії.

Важливо і те, що самі працівники не поспішають заявити про будь-який дискомфорт, що заподіюється їм роботодавцем. Тут може бути, також причина — боязнь втратити робоче місце. Адже після звільнення такого персоналу доведеться в поспіху шукати іншого наймача, що тягне за собою нове оформлення документів. Тому йти на конфлікт не в інтересах українців.

А можливо, українцям не соромно носити робочу уніформу кольорів прапора рідної держави, тим більше коли тебе при цьому не обмежують в заробітній платі і в робочому графікові.