Закопане

… Багато століть тому під Татрами тягнувся густий ліс. Найближчі поселення були тільки в долині річок Білий та Чорний Дунаєць. Вглиб лісу наважувалися заходити тільки мисливці — риби та звірини там було видимо-невидимо.

Гураль ж часто з цікавістю поглядали на гірські вершини. Одному селянинові з Шафляр, а звали його Петром, було дуже цікаво: як воно там, під Татрами?

І він вирішив оселитися з лісі під Татрами. В дорогу він узяв тільки трохи їжі та чупагу. Після довгого шляху Петро виявився на крихітній лісовій галявині біля струмка.
— Тут так красиво — залишуся тут, — подумав Петро.

На наступний день Петро взявся за роботу. Рубав ліс, сушив деревину, а гілки та пні палив, щоб грунт став більш родим. З гілок побудував хатину, в якій і став жити.

Розчищені землі засіяв картоплею, став вирощувати овес і овочі. Після роботи на полі, він вирушав на полювання і рибалив у гірських струмках. Загалом, зажив щасливо. Поляну, яку обробляв Петро, люди з навколишніх сіл стали називати «Копана» (Kopana), скопана земля, а господарство Петра і його самого — Гусеницею (Gąsienica), через смугастий одяг, в якому він ходив. Пізніше в народі стали говорити, що «Гусениця сидить на Za kopane». А з часом прижилося і назва Закопане (Zakopane). І так і залишилося …

… Одного разу до Петра прийшов в гості його старший брат Ендрек.
— Як господарюєш? — Запитав він свого молодшого брата.
— Добре. У мене є хатина, невелике поле, я ходжу на полювання і рибалку … Тут так красиво! Буду тут жити! — Відповів Петро.
— Баби ось у тебе немає, — поскаржився Ендрек.
— Де ж я тут бабу знайду? — Здивувався Петро.
— У нашому селі є гарна дівчина на ім’я Кася, може бути, візьмеш її в дружини? ..

І пішов Петро з Ендреком в село. Кася виявилася милою дівчиною, та й Петро їй сподобався. Батьки благословили їх і зіграли весілля. Молоді оселилися в хатині Петра в Закопане. Через два роки народився у них син Шимон, пізніше ще один — Павло, а там і доньки — Марися і Ханка. Сини Шимон і Павло були мисливцями і будівельниками. Дочки допомагали по дому і вишивали гарні гуральські наряди. Діти Петра та Касі створили свої власні сім’ї. І так рід Петра-Гусениці (Gąsieniców) ставав рік від року все більше і більше.

Тоді вирішили кожній родині вибрати прізвисько, щоб їх можна було розрізняти. У Закопане з’явилися наступні прізвища: Даніелі, Каспрусі, Шімошкі, Беднаж, Шостаки і багато інших.

… І донині жартують, що в Закопане капуста не росте, бо надто багато там … Гусениць!   :)