Колодязь Tрьох Братів

Колись давно в Сілезії росла темна, непрохідна пуща. У пущі тій паслися стада диких тварин, серед дерев ховалися зграї птахів, а під деревами били струмки з кришталево чистою водою. Приїжджали сюди на полювання князі, а траплялося, що заїжджали сюди і самотні мисливці. Якщо траплялося заблукати, сурмили в свої мисливські роги, і хтось вирушав їм на допомогу.

Колодязь Tрьох Братів

Одного разу приїхали в ліс верхи три брати: Лех, Чех та Рус. Вирішили пополювати разом, але коли виїхали на сонячну галявину, вони побачили відразу трьох тварин  що там паслися. Були то олень, ведмідь та кабан. Брати підготували свої луки та стріли, а звірі, побачивши мисливців, кинулися бігти врозтіч.

Колодязь Tрьох Братів

— Я буду полювати на оленя! — Вигукнув Лех та кинувся в погоню.
— Мій ведмідь! — Вигукнув Чех і погнався за ведмедем.
— Мені повинен належати кабан! — Вигукнув Рус та пришпорив коня.
Переслідування тривало кілька годин — тварини були молоді і сильні і зовсім не хотіли стати здобиччю мисливців, а тому бігли крізь гущавину та зарості, перекаківалі струмки і вибігали на скелі, ховалися в ярах та болотах. Але мисливці на швидких конях були досвідчені. Весь день вони ганяли дичину по лісі, а ввечері наблизилися до того місця, звідки вони могли бачити, де сховався звір.
Олень, переслідуваний Лехом, побіг на заливний луг. Втомлений, він загруз серед мокрої болотної трави і тут же був убитий. Лех витягнув оленя з топи, перекинув здобич через коня і почав шукати шлях назад. Він хотів знайти ту саму галявину, де він відокремився від своїх братів. Але не знав, куди йти. Він дістав мисливський ріг, і засурмив голосно, але йому відповіло лише відлуння.

Колодязь Tрьох Братів

Ведмідь, який тікав від Чеха, заліз в заплутані зарості малини і ожини. Він сховався в тільки йому відому схованку, сподіваючись що вершник з конем не зможуть продертися через колючі кущі ведмежих стежок. Коли ж він озирнувся подивитися, чи повернув мисливець назад, і тоді наздогнала його стріла з лука.Чех довго витягав видобуток з кущів, але нарешті витягнув ведмедя. Хотів повернутися на знайому галявину, але зовсім не знав, де вона. Так само, як Лех, вийняв він мисливський ріг і засурмив, але ніхто не відповів йому. Він почав блукати в пущі, сурмить у ріг і прислухаючись до звуків здалеку.

Колодязь Tрьох Братів

Кабан, за яким помчав Рус, побіг до скелястого обриву і хотів сховатися в ущелині скелі. Будь-який  кінь злякався б вибігти на круту скелю до самого її піку, але коні трьох братів були хоробрими. Кінь Руса сміливо побіг вгору по гірській стежці і тут, під великим валуном, добув Рус свого кабана. Як і брати, він хотів повернутися на знайому галявину. Голосно затрубив він в ріг і прислухався. Але не почув відповіді! І теж блукав він серед дерев, і тільки багато годин потому він почув роги інших братів. Дуже зрадів і поскакав зі своєю здобиччю туди, звідки долинали звуки.

Колодязь Tрьох Братів

І хоча звуки були чутні, брати не відразу знайшли один одного. Всю ніч вони їздили по лісі, сурмлячи та прислухаючись на відстані. І тільки вранці вони майже одночасно з трьох сторін виїхали на галявину. Брати вітали один одного палко, сіли біля джерела і розпрягли коней попастись. Вони почали розповідати про свої пригоди, захоплювалися досягненнями один одного, поправляли зброю. Вони були щасливі, що їх полювання закінчилося так вдало.

— Я дуже радий, що так вдало пополювали, — сказав Лех.
— І я дуже радий, — сказав Чех.
— Ну, виходить, ми всі задоволені, — сказав Рус і додав: — Браття, знаєте, що? Давайте закладемо біля цього джерела місто. Ми назвемо його Цешин, а навколо джерела побудуємо колодязь. Всім братам ідея сподобалася, і незабаром почалося будівництво міста. Привезли будівельників, стали тут селитися люди.

Так з’явився Сілезький Цешин. Колодязь ж називають колодязем Трьох Братів, і він існує до наших днів. І хоча ніхто вже не бере з нього воду, він нагадує всім про щасливу зустріч тут трьох мисливців.