Польська абетка

Польська абетка складається з 32 літер (9 голосних та 23 приголосні):

Хвостик (огóнек) під Ą та Ę історично позначає носову вимову.

Тверде Żż іноді відображалося у вигляді Z̒z̒. Інший варіант, використовуваний і понині, особливо в рукописному тексті — Ƶƶ з межею посередині.

Буква Ó читається так само, як U, і так само передається по-російськи. Ó читається як звук [у].

В основі польського алфавіту лежить латинська система письма з додаванням діакритичних знаків, таких як kreska, графічно схожого з акутовим акцентом (ć, ń, ó, ś, ź), надбуквенна точка kropka (ż), «хвостик» — ogonek (ą, ę ) та чортка (ł). Цікавий факт, що алфавіт польської мови — це форма системи письма, заснована на латиниці та розвинена для слов’янських мов.

Польська мова включає в себе 7 диграф: ch, cz, dz, dź, dż, rz, sz.

Незважаючи на те що орфографія польської мови в більшості своїй грунтується на фонетико-морфологічному принципі, деякі звуки на письмі можуть мати більш ніж одну форму:

— [X] — або h, або ch;

— [Ж] — абоь ż, або rz (хоча rż позначає групу [r-ʐ]);

— [У] — або u, або ó;

— М’яко вимовляються або ć, dź, ń, ś, ź, або ci, dzi, ni, si, zi (ć, ń та інші перед приголосним або в кінці слова, в той час як ci, ni та інші вживаються перед голосними a , ą, e, ę, o, u; букви c, dz, n, s, z — виключно перед i).

Перед голосними ж штрих не пишеться, а на м’якість вказує буква i або її поєднання з голосними: styczeń (січень) — w styczniu (в янвере).

Іноді поєднання приголосних rz використовуються для передачі «rz» поряд із звуком [ж].

Польська абетка

Вимова здвоєних приголосних в польській мові відрізняється від вимови одиночних. Слід зазначити, що подовження звучання не повинно відбуватися, проте це допустимо в неформальному спілкуванні. За правилами мовець повинен артикулювати та вимовляти кожен з двох звуків окремо, тобто замість подовження відбувається повтор приголосного. Наприклад, слово panna (молода дівчина) не повинно читатися так само, як pana (пана, господаря — родовий відмінок), а повинно вимовлятися так: pan-na. Це стосується не тільки споконвічно польських слів, але і запозичень з інших мов. У польській мові подвоєні приголосні можуть стояти на початку слова, наприклад: czczenie (поклоніння), dżdżownica (дощовий черв’як), ssak (ссавець), wwóz (ввезення, імпорт), zstąpić (спускатися) і zza (через, завдяки), але ніколи не з’являються в кінці слів слов’янського походження.