Постанова Європейського парламенту та Ради ЄС № 265/2010

За проханням відвідувачів сайту viza.vn.ua виложую давно нашумівшу “Постанову ЄС № 265/2010 згідно з якою особи з довгостроковою візою “типу D” мають право перебувати у країнах Шенгенської угоди 90 календарних днів на протязі півроку. Перепрошую за переклад.

Постанова Європейського парламенту та Ради (ЄС) № 265/2010

25 березня 2010

Щодо внесення змін до Конвенції про застосування Шенгенської угоди та Регламент (EC) No 562/2006 щодо пересування  у Шенгенській зоні осіб з довгостроковою візою “типу D”
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ та РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ
Беручи до уваги Договір про функціонування Європейського Союзу, зокрема. 77 пункту. 2 очка. б) і в) і. Пункт 79. 2 очка. а)
Беручи до уваги пропозиції Європейської Комісії З
Діючи відповідно до звичайної законодавчої процедури (1)
Маючи на увазі наступне:
(1) Конвенції про застосування Шенгенської угоди від 14 червня 1985 р. між урядами Економічного союзу Бенілюкс, Федеративною Республікою Німеччина та Французької Республіки про поступове скасування перевірок на спільних кордонах (2) (Шенгенська конвенція) встановлює правила на довгострокові візи дозволяють їх власникам транзиту через території держав-членів. Регламент (EC) No 562/2006 Європейського Парламенту та Ради від 15 березня 2006 встановлює Кодекс Спільноти щодо правил, що регулюють переміщення людей через кордони (Шенгенський кодекс про кордони) (3) створює умови для в’їзду громадян третіх країн. Слід вжити додаткових заходів для сприяння вільного пересування громадян третіх країн з довгостроковщю національнщю візщю на території держав-членів в повному обсязі застосовують Шенгенське законодавство (в Шенгенську зону).
(2) Держави-члени повинні замінити тривале перебування дозволів на візу проживання своєчасно після вступу на свою територію громадян третіх країн, які легально проживають на довгостроковій візі, щоб вони могли їздити в інші держави-члени під час їх перебування або транзиту через території держав-членів при поверненні країни походження. Тим не менше, після вступу громадян третіх країн на своїй території, держави-члени все частіше не може замінити довгострокову візу або дозвіл на проживання робити. Ця правова і фактична ситуація має важливі негативні наслідки з точки зору їх свободи пересування всередині Шенгенської зони громадян третіх країн, які легально проживають в державі-члені на підставі довгострокової візи.
(3) Для вирішення проблем, з якими стикаються громадяни третіх країн, що проживають в державі-члені на підставі тривалого перебування візу, цих Правил, повинні розширити сферу застосування принципу еквівалентності виду на проживання та короткострокові візи, видані державами-членами повного здійснення Шенгенських положень, що стосуються довгострокових віз. У результаті тривалого перебування, візу повинні мати ті ж наслідки, вид на проживання в умовах вільного руху власника в Шенгенську зону.
(4) громадяни третіх країн, маючі візу  типу D тривалого перебування, видану державою-членом, повинні мати можливість подорожувати в інші держави-члени протягом трьох місяців кожні півроку, при тих же умовах, що і власник посвідчення. Це Положення застосовується без шкоди для положень, що стосуються умов довгострокових віз.
(5) Відповідно до нинішньої практики держав-членів, справжніх Правил зобов’язує держави-члени у видачі віз для довгострокового перебування відповідно до єдиної форми візи, викладених в Регламент Ради (ЄС) № 1683/95 (4). EN 03.31.2010 Офіційному журналі Європейського Союзу L 85 / 1
(1) Позиція Європейського Парламенту від 9 березня 2010 року (ще не опубліковано в Офіційному журналі) та рішення Ради від 22 березня 2010
(2) OJ 239 L, 22.9.2000, з дев’ятнадцятого
(3) OJ 105 L, 13.4.2006, стор 1
(4) OJ 164 L, 14.7.1995, стор 1
(6) заходи з перевірки Шенгенської інформаційної системи та консультації з іншими державами-членами, якщо попередження при обробці заявки на дозвіл на проживання, повинні також застосовуватися при розгляді заявок на отримання довгострокової візи. Вільне пересування власнику довгострокової візи в інші держави-члени повинні, отже, не представляють ніякий додатковий ризик для держав-членів.
(7) Необхідно внести поправки в Шенгенської конвенції, і в Регламент (EC) No 562/2006.
(8) Це положення не перешкоджає використанню державами-членами для видачі посвідки на проживання і не повинне впливати на обов’язок держав-членів у видачі посвідки на проживання для окремих категорій громадян третіх країн, згаданих в інших документах ЄС, зокрема Директиви 2005/71/EC (1) Директива 2004/114/EC (2) Директиви 2004/38/ЕС (3), Директива 2003/109/EC (4) Директиви 2003/86/ЕС і (5).
(9) Відповідно до директиви Європейського Парламенту та Ради 2008/115/EC від 16 грудня 2008 року на загальних стандартів і процедур в державах-членах за повернення незаконно перебувають громадян третіх країн (6), громадяни третіх країн, незаконно проживають на території держав-членів і мають дійсний дозвіл на проживання чи іншого дозволу на перебування, видані іншими державами-членами, наприклад, тривалого перебування візу, повинні бути зобов’язані негайно потрапити на територію іншої держави-члена.
(10) Оскільки мета цього Регламенту, а саме встановлює правила про вільне пересування довгострокової візи, не можуть бути досягнута в достатній мірі державами-членами, в силу свого масштабу й ефект може бути краще досягнута на рівні Союзу, Союз може вживати заходів відповідно до принципу субсидіарності, передбаченим. 5 Договору про Європейський Союз. Відповідно до принципу пропорційності, викладеним у цій статті, цей Регламент не виходить за рамки того, що необхідно для досягнення цієї мети.
(11) Цей Регламент дотримує основні права та дотримується принципів, визнані зокрема, в Хартії основних прав Європейського Союзу. Вона повинна застосовуватися відповідно до зобов’язань держав-членів на міжнародній захисту і принципом неповернення.
(12) Що стосується Ісландії та Норвегії, цей Регламент являє собою розвиток Шенгенських досягнень у значенні Угоди, укладеної Європейським Союзом і Республікою Ісландія та Королівством Норвегія про асоціація latters “з реалізації, застосування та розвитку Шенгенських країн(7), входить в районі, зазначеному в ст.1. Б Рішенням Ради 1999/437/ЕС від 17 травня 1999 року на певні заходи щодо застосування цієї угоди (8).
(13) Що стосується Швейцарії, цей Регламент являє собою розвиток Шенгенських досягнень у значенні Угоди між Європейським Союзом, Європейським співтовариством та Швейцарською Конфедерацією про асоціацію Швейцарської Конфедерації з реалізації, застосування та розвитку Шенгенських країн (9), які потрапляють в зону зазначених в ст. 1. В і С, Рішення 1999/437/ЕС в поєднанні с. 3 Рішення Ради 2008/146/EC (10).
(14) Що стосується Ліхтенштейну, цих Правил, є розвиток Шенгенських країн за змістом Протоколу між Європейським Союзом, Європейським співтовариством, Швейцарської Конфедерації та Князівстві Ліхтенштейн про приєднання Князівства Ліхтенштейн до Угоди між Європейським Союзом, Європейським співтовариством та Швейцарською Конфедерацією про Швейцарської Конфедерації реалізації, застосування та розвитку Шенгенських досягнень, які входять в районі, зазначеному в ст. 1. В і С, Рішення 1999/437/ЕС в поєднанні с. 3 Рішення Ради 2008/261/EC (11).
(15) статті. 1 і 2 Протоколу № 22 про позицію Данії, доданої до Договору про Європейський Союз і Договору про функціонування Європейського союзу, Данія не бере участі в ухваленні цього Регламенту, і не пов’язаний він або не застосовується. Враховуючи, що справжніх Правил є розвиток Шенгенських в Данії – відповідно до ст. 4 протоколи – протягом шести місяців після прийняття цієї постанови, чи буде він перенести його в своєму праві L krajowego.PL 85/2 Офіційному журналі Європейського Союзу 03.31.2010
(1) Директиви Ради 2005/71/EC від 12 жовтня 2005 року на конкретний порядок допуску громадян третіх країн з метою наукових досліджень (OJ L 289, 3.11.2005, стор 15).
(2) Директиви Ради 2004/114/EC від 13 грудня 2004 року на умовах допуску громадян третіх країн з метою навчання, участі в обміну учнями, неоплачуваної професійної підготовки або добровільної служби (OJ L 375 23.12. 2004, стор 12).
(3) Директиви 2004/38/ЕС Європейського Парламенту та Ради від 29 квітня 2004 року про право громадян ЄС та членів їх сімей вільно пересуватися і проживати на території держав-членів (OJ L 158, 30.4.2004 , стор 77, виправлений варіант в OJ L 229, 29.6.2004, стор 35).
(4) Директива Ради 2003/109/EC від 25 листопада 2003 року про статус громадян третіх країн, які є довгостроковими жителями (OJ L 16, 23.1.2004, стор 44).
(5) Директиви Ради 2003/86/ЕС від 22 вересня 2003 року про право на возз’єднання сім’ї (OJ L 251, 3.10.2003, стор 12).
(6) OJ 348 L, 24.12.2008, з дев’яносто восьмого
(7) OJ 176 L, 10.7.1999, стор.36
(8) OJ 176 L, 10.7.1999, стор 31
(9) OJ 53 л, 27.2.2008, стор.52
(10) OJ 53 л, 27.2.2008, стор 1
(11) OJ 83 L, 26.3.2008, стор 3
(16) Цей Регламент є розвитком Шенгенської угоди, яка не застосовуються в Сполученому Королівстві у відповідності до Рішення Ради 2000/365/EC від 29 травня 2000 року про прохання Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії прийняти участь в деяких положень Шенгенська (1), Сполученого Королівства, отже, не приймають участь в його прийнятті, не пов’язаний або не застосовується.
(17) Цей Регламент є розвиток Шенгенської угоди, яка не відноситься до Ірландії, відповідно до Рішення Ради 2002/192/EC від 28 лютого 2002 року на прохання Ірландії прийняти участь в деяких з Шенгенських (2), Ірландія не Тому брати участь у його прийнятті та не пов’язаний він або не застосовується.
(18) Що стосується Кіпру, справжніх Правил, складає акт на основі Шенгенських чи інакше пов’язаних з ним за змістом. Три пункту. 2 Закону про приєднання 2003
(19) Цей Регламент є акт на основі Шенгенських чи іншим чином пов’язані з ним за змістом. Чотири пункту. 2 Закону про приєднання 2005

ВЗЯЛИ СПРАВЖНІЙ РЕГЛАМЕНТ:
Стаття 1
До Шенгенської конвенції вносяться такі зміни:
Перший Стаття 18 говорить:
“Стаття 18
Першій Візи для перебування понад трьох місяців (“довгострокова віза”) повинні бути національні візи, видані однією з держав-членів відповідно до свого національного законодавства або законодавством ЄС. Ці візи видаються у вигляді єдиної візи, передбачених в Регламент Ради (ЄС) № 1683/95 (*), де заголовок дає тип візи, буква “D”. Виконано згідно з відповідними положеннями програми VII до Регламенту Європейського парламенту і Ради (ЄС) № 810/2009 від 13 липня 2009 встановлює Кодекс Співтовариства про візи (Візовий кодекс) (**).
Другий Термін дії Довгострокова віза не повинен перевищувати одного року. Якщо держава-член дозволяє перебування іноземця на термін, що перевищує один рік, довгострокової візи повинні бути замінені до закінчення його терміну дії посвідки на проживання.
___________

Другий В ст. 21 в такій редакції:
а) пункт. 1 наступним чином:
“1 Іноземці, які мають дійсний дозвіл на проживання виданий на одну державу-члена Шенгенської угоди може, на основі цього документа та дійсного проїзного документа, вільно переміщатися по території інших держав-членів на термін, що не перевищує трьох місяців кожні півроку, за умови, що вони відповідають початковій умові, згадані в ст. 5 пунктів.1. а), в), д) Регламенту (ЄС) № 562/2006 Європейського парламенту і Ради від 15 березня 2006 встановлює Кодекс Спільноти щодо правил, що регулюють переміщення людей через кордони (Шенгенський кодекс про кордони) (*), а не в національній список попереджень для цілей відмови у в’їзді в держави-члена.
___________

б) після абзацу. 2, пункт такого змісту:
“2а. Право вільного пересування, викладеної в пункті. 1 застосовуються також для іноземців з дійсним довгострокової візи, видані однією з держав-членів, як це передбачено в ст. 18 “.
Третина В ст. 25 в такій редакції:
а) пункт. 1 наступним чином:
“1 Якщо держава-член розглядає питання про видачу посвідки на проживання, регулярно перевіряє записи в Шенгенській інформаційній системі. Якщо держава-член розглядає питання про видачу посвідки на проживання іноземцю, для якого була внесені записи з метою відмови у в’їзді, то він повинен спочатку отримати дозвіл держав-членів, яка видала попередження, і враховує інтереси вид на проживання видається тільки з важливих причин, в особливо з гуманітарних міркувань або в силу міжнародних зобов’язань.
У випадку вид на проживання, держава-член, яка видала попередження, зняти її, але іноземець може увійти в національний список попереджень для відмови у в’їзді. 03.31.2010 EN Офіційний журнал Європейського Союзу L 85/3
(1) OJ 131 L, 1.6.2000, з сорок третього

б) після абзацу. 1, пункт такого змісту:
“1а. Перед вступом в цілях відмови у в’їзді за змістом. 96, держави-члени повинні перевірити національний реєстр довгострокових віз та дозволів на проживання “.
в) пункт такого змісту:
“3 пункту. 1 і 2 застосовуються також до довгострокової візи. ».
Стаття 2
В ст. 5 Регламенту (ЄС) № 562/2006 вносяться наступні зміни:
Перший пункту. 1. б) наступним чином:
“Б) вони мають діючу візу, якщо це вимагається згідно з Постановою Ради (ЄС) № 539/2001 від 15 березня 2001 список третіх країн, громадяни яких повинні мати візу для перетину зовнішніх кордонів, і ті, чиї громадяни звільнення від цієї вимоги (*), якщо вони не мають чинний дозвіл на проживання або дійсний термін візи.
___________

Другий пункту. 4 точки. а) наступним чином:
Громадяни третіх країн, які не відповідають всім умовам, викладеним в пункті. 1, але мають посвідку на проживання, довгострокову візу або візу для повторного в’їзду візу, видану однією державою-членом або, при необхідності, вид на проживання або довгострокову візу та візу для повторного в’їзду, можуть в’їжджати на територію інших держав-членів за транзит, так що вони можуть потрапити на територію держави-члена, яка видала дозвіл на проживання, візи або довгострокової візи, дійсної візи, якщо їх імена на національних список попереджень держави-члена, чиї зовнішні кордони вони намагаються перетнути і супроводжується інструкції про відмову у в’їзді або транзиті. ”
Стаття 3
Цей Регламент не зачіпає зобов’язань для держав-членів у видачі посвідки на проживання для громадян третіх країн, передбачені в інших правових документах Союзу.
Стаття 4
Комісія та держави-члени повною мірою поінформовані у відповідній формі третьої країни стурбовані положеннями цих Правил.
Стаття 5
Комісія повинна представити Європейському Парламенту та Раді не пізніше 5 квітня 2012 доповідь про здійснення цих Правил. При необхідності, в доповіді має супроводжуватися пропозицією про зміну цього положення.
Стаття 6
Це Положення набирає чинності 5 квітня 2010
Цей Регламент є обов’язковим у повному обсязі і підлягає прямому застосуванню в державах-членах відповідно до договорів.

Підписано в Брюсселі 25 березня 2010
Для Європейського парламенту Е. Бузеком
Від імені Ради Президент Д. Лопес Гаррідо
EN L 85/4 Офіційному журналі Європейського Союзу 03.31.2010

Скачати Постанову Європейського парламенту № 265/2010

 Постанова ЄС № 265/2010 (українська мова)

Постанова ЄС № 265/2010 (польська мова)

 

Залиште коментар

3, 5, 7, 9, 11, 13, 15, 17, 19