Генрих Сенкевич

Генрих Сенкевич (Henryk Sienkiewicz, 1846-1915 р.р.) — нобелівський лауреат, один з найвідоміших та популярних польських письменників другої половини XIX — початку XX століть. Народився він 5 травня в Волі-Окшейской, в бідній робітничій сім’ї на території російської частини Польщі. Члени його сім’ї завжди підтримували революційні погляди за незалежність Польщі, що і знайшло своє відображення в подальшій творчості Сенкевича у вигляді його щирого патріотизму.Навчався Генрих Сенкевич у Варшаві, але без видимих ​​результатів. Незважаючи на це його талант письменника виявився досить рано, і спочатку знаходив своє відображення в гумористичних малюнках, висміюють складні соціальні проблеми.
Після поїздки в Каліфорнію в 1876 році Сенкевич видав свої враження та спогади у вигляді оповідань, одне з яких, «Ліхтарник» (1882) приніс йому справжню славу. Після повернення до Польщі Генрик поринув у вивчення історії, результатом чого стало написання його чудової трилогії про Польщу в період 16-17 століть: «Вогнем та мечем», «Потоп», «Пан Володиєвський», які були опубліковані відповідно в 1884, 1886, та 1888 роках.
Однак самим великим і відомим його твором, який приніс письменникові найвищу нагороду, став випущений в 1895 році роман «Quo Vadis» («Куди йдеш»), який розповідав і життя християн за часів правління імператора Нерона. Завдяки йому, в 1905 році за свою літературну діяльність Генрик Сенкевич отримав Нобелівську премію, що ще раз показало його статус і значущість не тільки в польській, а й у світовій літературі.
Сенкевич був настільки популярним письменником, що ще за життя його шанувальники подарували йому заміський маєток Обленогорек, яке після його смерті перетворилося в музей письменника.
Помер Сенкевич 15 листопада 1916 на території Швейцарії, в місті Веве, куди виїхав після початку Першої світової війни.